У Національній доктрині розвитку освіти метою державної політики визнано створення умов розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, підкреслено, що освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях та духовності.

          Важливого практичного значення набуває і проблема формування життєвої компетентності учнів, спроможності вирішувати складні питання у процесі життєдіяльності. Слід зазначити, що ЮНЕСКО взагалі проголосив головною цінністю нової  культури цінність усталеного, стабільного розвитку людини і суспільства, а метою освіти – формування життєздатної особистості. Це особливо актуально у сучасних умовах трансформації українського суспільства, коли саме школа має захистити і підтримати юну особистість, допомогти їй виробити механізми самореалізації, самодопомоги, залучити до розробки життєвих стратегій, життєвих планів, сприяти в оволодінні технологіями життєтворчості.

         Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, ключові (життєві) компетентності мають реалізовуватися в кожній освітній галузі, а рівень їх сформованості має слугувати результатом навчального процесу. Життєва компетентність розглядається нині як необхідна психолого-педагогічна умова повноти самореалізації особистості й досягнення нею вершин свого самоздійснення. Реформування освіти вимагає широкого впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проектів. У сучасній дидактиці вважається, що вміння використовувати метод проектів є показником високої кваліфікації вчителя, а сам метод – прогресивною технологією навчання та розвитку учнів. У цьому сенсі говорять про технологію проектування як технологію ХХІ століття.

         Отже, на підставі вищевикладеного проблему формування життєвих компетентностей учнів засобами проектної технології на уроках трудового навчання можливо вважати актуальною, оскільки вона відповідає як загальним тенденціям розвитку освіти у нашому суспільстві, так і потребам шкільної практики.  Відповідно до Державного стандарту  сучасний курс освітньої галузі «Технологія»,і, зокрема, курс «Обслуговуюча праця» має    великий розвивальний потенціал, що   є передумовою вирішення зазначеної проблеми засобами  даного навчального предмета.

          Практичне значення досвіду полягає у створенні комплексу психолого-педагогічних умов на уроках трудового навчання та поза аудиторній діяльності для набуття життєво важливих компетентностей, що дає школяреві можливості орієнтуватися у виборі професії, самореалізації на сучасному ринку праці, досягати успіху в різних сферах діяльності, результативно спілкуватися.

           Основні ідеї досвіду полягають в посиленні діяльності складової освітньої галузі „Технологія” у напрямку формування життєвих компетентностей за рахунок використання методу проектів, інтеграції зон навчання, творчості та дозвілля та побудові освітнього процесу, коли освоєння продуктів людської культури поєднується із власною творчою діяльністю особистості, творчою самореалізацією на уроці та в позакласних заходах, а саме це є умовою формування життєвої компетентності учня.

        Реалізація даних ідей, на мою думку, дозволяє на практиці пов’язати  накопичення життєвих компетентностей особистості учня з формуванням елементів проектно-технологічної грамотності.

       Досвід ґрунтується на визначених українськими вченими уявленнях щодо розвитку життєвих компетентностей особистості та враховує позиції зарубіжних фахівців.

        Стосовно ролі та місця методу проекту щодо розвитку життєвих компетентностей особистості застосовано ідеї І.Г.Єрмакова. Особливо важливою є думка щодо творчого проектування як однієї з важливих умов повноти самореалізації людини. Для розробки проблеми вважаю плідною думку: «У процесі творчості життя найповніше розкриваються природа і цінність компетентності, у якій, як у дзеркалі води, відбиваються  конгітивні, операційно-технологічні, мотиваційні, етичні, соціальні і поведінкові аспекти. Компетентність не зводиться ні до знань, ні до навичок; її можна розглядати як можливість установлення зв’язку між знаннями і ситуацією, як здатність знайти, виявити процедуру, які підходять для розв’язання проблеми»[1]

          Цінним для розробки досвіду стали матеріали російських вчених В. Гузєєва,  Д. Левітес, Є. Полат, Г. Селевко та українських вчених К. Баханова,

А. Касперського, Т. Кручиніна, О. Пєхоти, О. Пометун,  О. Коберника,  

Л.М. Ващенко з сучасних позицій поняття «проект» та розгляд ознак проекту як явища міждисциплінарного, полі функціонального та ідеї В.В.Рибалки щодо видів та форм творчого проектування школярів й ролі проектної діяльності, стосовно ефективного професійного самовизначення. Так, В.В.Рибалка стверджує, що поступово навкруги творчого проекту чи наступної низки проектів концентруються найважливіші життєві потреби, інтереси, мотиви, цілі, знання, вміння, навички й поступово розвиваються здатності до майбутньої творчої професійної діяльності.

На думку О. Коберника, саме метод проектів дає змогу учням системно оволодіти організацією практичної діяльності у всьому проектно-технологічному ланцюжку - від ідеї до її реалізації в моделі, виробі. «Для досягнення  мети проектування необхідне комплексне забезпечення умов для здійснення таких взаємопов’язаних цілей проектування як: економічна ефективність, соціальна інтегрованість, організаційна керованість, суспільна активність. Основний зміст проектування полягає в конструюванні сукупності засобів, що дають змогу розв’язати виявленні завдання та проблеми, досягти поставлених цілей»[2]

       На технолоriчному piвнi метою мого задуму є створення умов, що стимулюють мотивацію навчання та формування життєвих компетентностей yчнiв в контексті проектної діяльності на уроках  трудового навчання, зокрема, за програмою "Обслуговуюча праця"(додаток 1)

        Вiдомо, що є  цiлий комплекс  умов, якi сприяють творчій дiяльностi, творчiй самореaлiзацiї особистостi. На пiдставi опрацювання теоретичних джерел з цього приводу, я видiлила психологічні та педагогічні умови. Набуття досвiду творчої самореaлiзaцiї здiйснюється у пiзнaннi, опануваннi культури, у процесi соціалізації  та у сферi дозвiлля. Тобто самореaлiзацiя вiдбувається як на ypoцi, так i в позаурочний час, поширюється на зону дозвiлля взагaлi. Такий пiдxiд, на мою думку, сприяє всебiчному розвитку дитини.

          В процесi навчання  за проектною технологією на учня впливають ceнcopнi стимули, що забезпечується введенням вiдповiдного змiсту; йому надається можливість вільного вибору виду і форм діяльності. Крім цього, особистiсно-орiєнтований змiст навчання у поєднаннi з гнучким педагоriчним yпpавлiнням, спрямованим на створення ситуацiї  успіху та діалогічну взаємодію, стимулює творчу активність дитини, а відповідно і набуття досвіду творчої самореалізації.

Тому можна виділити основні ефекти такого навчання (додаток 2).

          Змiстовний компонент технології  реaлiзацiї досвіду  побудований на пiдставi дiючих програм та з урахуванням завдання iнтелектуального збагачення освiтнього процесу. У вiдповiдностi до цього проектно-пошукову дiяльнiсть було зорiєнтовано на формування культурно-етнографічної  частини змісту та конструювання системи різнорівневих творчих завдань.

         Культурно-етнографічна частина змісту забезпечує загальнокультурний розвиток учня у контексті предмету «Обслуговуюча праця». При цьому відбувається ознайомлення учнів з культурними надбаннями народів світу, зокрема, українського народу; формуються уявлення про зв'язок культури з життям та побутом людей. Оволодіння даним змістом сприяє розвитку естетико-сенсорної сфери особистості, що в свою чергу, зумовлює виникнення потреби виявити себе у різноманітних видах творчої діяльності та формує цілу низку життєвих компетентностей.

       Другий напрямок роботи – робота з різнорівневими творчими завданнями.  

       Учні поділяються на групи за рівнем розвитку, де учням пропонуються види від

простих запитань на рівні формування понять до складних запитань на рівні методу проблемних завдань.

        Технологiчний  компонент досвіду характеризується багатоварiантнiстю, гнyчкiстю форм органiзацiї рiзних видiв дiяльностi - iндивiдуадьної, парноi, rpyпoвoi, колективної. Широкого використання набули інтерактивні  форми та методи навчання: самостійна й практична робота, робота в парах, робота в малих групах. Участь у диспутах, дискусіях надає учням можливість вільно висловлювати власні думки, обговорювати їх з іншими учнями класу, розвиває комунікативні навички, критичне та логічне мислення, уяву, увагу, пам’ять. Інтерактивні форми організації навчально–трудового процесу («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Перестрілка», «Навчаючи - учись», «Коло ідей», «Спіймай помилку», «Дизайн – аналіз») допомагають задіяти всіх учнів, формують навички роботи в команді, виховують толерантність, гнучкість, уміння швидко адаптуватися, впевненість у собі, надаючи дитині можливість презентувати свої здібності та знання. Таким чином у учнів формується соціальна, комунікативна компетентності..

          Вивчаючи культуру українського народу, особливості української кухні, українську народну вишивку, народний одяг, українські народні ремесла, у учнів розвивається полікультурна компетенція, виховується повага до національних традицій.

     Одним з ефективних інструментів формування життєвих компетентностей є проектна діяльність.  Метод проектів я  використовую на уроках, починаючи  з 5 класу.  Суть проектної технології – включення учнів у процес творчої діяльності (від ідеї до її практичної реалізації), повний та органічний зв’язок навчання з життям та інтересами особистості, практична діяльність учнів. Перевагу в створенні проектів віддаю творчим  проектам. Навчаю роботі над творчими проектами учнів  поступово.  Спочатку  це короткочасні проекти, виконання яких вкладається в межі одного уроку. Поступово проекти ускладнюються, стають тривалішими. Таким чином, к 9 класу учні вже мають усі навички для самостійного створення творчих проектів. У старшій школі робота над проектами спрямована на розвиток самоосвітньої діяльності.  Спираюсь на головні принципи у реалізації даної технології: самостійність, діяльність, результативність. Під час реалізації проекту учні залучаються до 4-х етапів: організаційного, конструкторського, технологічного та заключного. Індивідуальна творча діяльність формує в учнів самоосвітню компетентність, розвиває їх пізнавальну активність та є стимулом для саморозвитку (додаток 3)

          Проектна технологія дозволяє успішно формувати ключові компетентності особистості, необхідні у подальшому житті: комунікативні, інформаційні, соціальні, здоров’язберігаючі,  компетентності пов’язані з життям в полікультурному суспільстві,  з навичками вчитися все життя; а головне, спрямована на реалізацію творчого потенціалу  учнів.

На мою думку, якщо випускник школи оволодіє  даними навичками та вміннями, він буде впевнено почуватися в  житті, орієнтуватиметься в проблемних ситуаціях, продуктивно працюватиме в різних колективах, зможе стати професіоналом.

     Робота над проектом – це творча праця учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів.

          Виходячи з пізнавальної  мети, залежно вiд рiвня навчальних можливостей yчнiв, визначаю тренувальнi та творчi завдання, пiд час виконання яких yчнi включаються у рiзнi види проектної дiяльностi на частково-пошуковому та творчому рiвнях. Найбільш раціональними вважаю методи:

-        метод вживання в образ, коли при проектуванні нового виробу учень уявляє себе в різних образах (Я-конструктор, я-модельєр та ін.);

-       метод смислового бачення явища;

-       метод евристичних запитань, коли учню потрібно відповісти на запитання «Коли? Де? Навіщо? Як?»;

-       метод символічного бачення, коли визначається зв'язок між явищем та символом;

-       метод порівняння дає змогу учню аналізувати, робити висновки;

-       метод конструювання понять.

             При виконаннi лабораторних робiт створюю групи по 3 - 4 учня. Такий пiдxiд дає учням можливiсть розвивати в собi здiбносn до спiвпрацi, лiдерськi здiбностi, брати на себе фyнкцii керiвника, навчатися спiвтворчостi.

       З метою розвитку не закомплексованої, нестандартно мислячоi особистостi розробляються, обговорюються i осмислюються рiзнi правила взаємодії. Наприклад, право на помилку, доречнiсть i недоречнiсть запитань, рiвноправнiсть у дiяльностi,

позиція співрозмовників, та ін.

        Значну увагу придiляю вихованню толерантностi як ядра соцiaлiзацiї особистостi. Це передбачує розвиток терпимостi, поваги до iншиx людей, розумiння: iншиx культур, визнання  можливостi об' єднання рiзних етносiв держави в iм' я певних ідеалів.

        Позакласну роботу з учнями здійснюю у формi дизайн-cтyдiї «Стиль віку» та роботі факультативного курсу «Основи дизайну».  Оргaнiзацiя  позакласної роботи  планується так, щоб теоретичне обґрунтування та практична реалізація проблеми знаходилися у тісному  зв'язку. Принцип студійних та факультативних занять - "теоретичне положення  у проекції на життєву практику".

      Стосовно результативності реалізації досвіду можливо виділити зовнішній та внутрішній результати. Зовнішній результат – це те, що можна побачити, осмислити, застосувати в реальній діяльності. Його представлено виробами, конкретними творчими знахідками дітей, інформаційними матеріалами. Внутрішній результат – це досвід діяльності, що є безцінним надбанням учня,поєднуючи в собі знання, уміння, компетенції та цінності.

     На основі застосування різних діагностичних методик можливо відзначити, що результативність досвіду полягає в наступному (додаток 4):

·        наявність сформованого професійного плану випускників школи. Зростання з 59% (до впровадження досвіду) до 83% за наслідками роботи з 5 по 11 кл. (за репертуарною методикою діагностики професійної спрямованості учнів) та методикою Е.Клімова.

·        виділення трудового навчання як улюбленого предмета (за методикою «Дослідження ставлення до учіння та навчальних предметів» Г.Н.Казанцевої) – 92% учнів.

·        Зростання рівня потреби в досягненнях, з 49% до 74% (9 кл. по Е.Рогову).

·        Зростання рівня суб’єктивного контролю в період навчання в 10-11 класах з 63% до 81% (за методикою Дж.Роттера).

·        Зростання комунікативної та організаторської спрямованості (за методикою КОС) – високий рівень -42% старшокласників (до впровадження досвіду) – до 63% (після впровадження досвіду).

·        Зростання рівня творчих здібностей – високий рівень – з 3% до 16%, середній – з 19% до 47%.

·        Зростання рівня розвитку yчнів за такими факторами творчостi: креативнiсть, iнтуіція, творча уява, дивергентнiсть мислення, iнтелектуальна активнiсть, оригiнальнiсть мислення, асоцiативнiсть мислення (додаток 5-6)

      Отже, використання методу проектів сприяє розвитку компетенції соціально активного, освіченого громадянина України, формує життєві компетенції учнів за допомогою рефлексії їхніх дій, оскільки саме вони допомагають дітям проявити вміння і здібності у дорослому житті при спробі почати власну справу, орієнтуватися в сучасному суспільстві, приймати правильні рішення в нестандартних ситуаціях, аналізувати й контролювати власну діяльність, розв'язувати проблеми, працювати в команді, брати участь як у малому бізнесі, так і в суспільних проектах.              Наведена модель навчання охоплює формування та розвиток всіх ключових компетентностей учня, комплекс яких є центральним в системі компетентністного підходу.

          Кожна діяльність людини має певні проблеми та труднощі.  Серед таких хочеться визначити  втрачену цікавість до збереження національних традицій, прикладних вмінь українського народу серед дітей та деяких батьків. Серед молоді, на жаль, помітні тенденції не брати відповідальності на себе за сім'ю, суспільство, державу, за зроблене власними руками, здійснений вчинок.

         Позитивними змінами треба відзначити те, що сучасна школа отримала великий привілей у виборі інноваційних форм та методів роботи, які дозволяють вчителю якісно реалізувати задачі учбових програм, тим самим сягати високих результатів.

         У своїй  професiйнiй дiяльностi я зробила лише перший творчий крок, але крок складний, виважений - запропонувала свiй педагоriчний досвiд для розгляду на такому високому piвнi. Що для мене е мiй досвiд? Biн надає мeнi впевненостi у реальному шкiльному життi, я постiйно зосереджуюся на ньому з метою подальшого вдосконалення, намагаюсь збагачувати його  iз урахуванням нових наукових пiдxодiв та тенденцiй розвитку суспiльства. Я на собi вiдчyла слушнiсть думки, яку виказав ще Гaлiлей, про те, що нерозумно вимагати вiд теорії, щоб вона довела нам iстину краще, нiж це роблять наш досвiд та нашi власнi очi.

Список використаних джерел

1. Олексiй МОРЕВ «Формування загально трудових умiнь у рiзних дидактичних системах трудового навчання» журнал «Трудова підготовка» № 5 за 2005р. (с.2-3-4 )

2. І.Г.ЄРМАКОВ «Життєва компетентність особистості: від теорії до практики» Науково-методичний посібник – Запоріжжя: Центріон, 2005.-640.

 3.Олег ПАНЧУК «Критерii оцiнювання навчальних досягнень учнiв з трудового навчання за еталонними дiяльнiсно - особистiсними ознаками» журнал «Трудова підготовка» № 5 за 2005р. (стор.15-16)  

4. Алла Г АНСЬКА «Методична система реалiзацii  проектно - технологiчного пiдходу в трудовому навчаннi учнiв 5 - 9 класiв»  журнал  «Трудова підготовка» № 5 за 2005р. (стор.21-22)

5. Сергiй ТКАЧЕНКО «Типовий урок трудового навчання» журнал «Трудова підготовка» № 3 за 2004р. (стор.12-14)

6. Biктор СИДОРЕНКО «Проектно - технологiчний пiдхiд як основа оновлення змiсту трудового навчання школярiв» журнал "Трудова пiдготовка № 1 за 2004р. (стор.2-4)

7. Олександр КОБЕРНИК «Дидактичнi основи сучасного уроку трудового навчання»   журнал «Трудова підготовка» № 2 за 2003р. (стор.3- 7)  

8. Сергiй ЯЩУК «Виконання основних етапiв проектування на уроках трудового навчання» журнал «Трудова підготовка» № 2 за 2003р. (cтop.l3-16)

9. Валентина ХАРИТОНОВА «Проектування i виготовлення виробiв у технiцi в'язання гачком» журнал «Трудова пiдготовка № 2 за 2003р. (стор.18-21)

10. Вiталiй БЕРБЕЦ «Контроль навчальних досягнень учнiв у процесi проектно- технологiчноi  діяльності» журнал «Трудова підготовка» № 2 за 2003р. (стор.21-25)

11. Людмила МАКСИМЕНКО, Тетяна ПРЯДКО «Розробка творчого проекту виготовлення комплекту фартуха i косинки» журнал «Трудова підготовка» № 6 за 2005р. (стор. 7-14)

12.Микола ГЛАДКИЙ "Навчання учнiв 8 - 9 класiв проектування та виготовлення мозаїчних наборiв» журнал «Трудова підготовка» № 6 за 2005р. ( стор.14-16)

13.АндрiЙ ТЕРЕЩУК, Андрiй ВДОВИЧЕНКО «Навчання учнiв основних етапiв проектно - технологiчноi діяльності» журнал «Трудова підготовка» № 4 за 2004р. (стор.10-13)

14. Тетяна БЕРБЕЦ "Самостiйна робота учнiв пiд час виконання творчих проектiв" журнал "Трудова пiдготовка N"Q4 за 2004р. (стор.13-16)"

15.Irop АНДРОЩУК «Лекцiйно - семiнарська (практична) система навчання у трудовiй пiдготовцi старшокласників» журнал «Трудова підготовка» № 4 за 2004р. (стор.16-20)

16.0лександр КОБЕРНИК «Урок трудового навчання в умовах проектно технологiчноi системи» журнал «Трудова підготовка» № 1 за 2006р. (стор.2-3-5)

17.Сергiй ЯЩУК «Методика проектного навчання в 5 класi пiд час вивчення технологii  обробки деревини» журнал "Трудова пiдготовка № 1 за 2006р. ( стор.6-9)

18. Тамара КРАВЧЕНКО «Методика використання елементiв проектно – технологічної  дiяльностi пiд час вивчення технологii приготування страв у 5  класi» журнал «Трудова підготовка» № 1 за 2006р. (cтор.10-12)

19.Наталiя КОТЕЛЯНЕЦЬ «Проектно - технологiчна дiяльнiстъ молодших школярiв» журнал «Трудова підготовка» № 1 за 2006р. (стор.12-14)

20.Юрiй МIРОШНIЧЕНКО «Комп'ютерна  техніка як засiб удосконалення технологiчноi культури школярiв» журнал «Трудова підготовка» № 2 за 2005р. (стор.8-10)

21.Лiдiя МАКАРЕНКО «Розширюемо можливостi уроку» журнзл «Трудова підготовка» № 1 за 2005р. (стор. 7)

22.Biктop СИДОРЕНКО «Невiдкладнi проблеми психологiчнюго супроводу модернiзацiї освiти в Українi» журнал «Трудова підготовка» № 1l за 2005р. ( стор.2)

23. «Ретроспективний погляд на проектну методику» журнал «Трудова пiдготовка № 3 за 2005р. (стор.34-35)